Сторінка:Конан Дойль. Відтятий палець (Львів, 1924).djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Дайте спокій, запануйте над собою! — сказав я.

Наляв йому води, але се немало жадних наслідків. Він дістав страшний гістеричний напад, що буває у людей міцного характера з приводу великого нервового потрясення.

Поволі сей дивний пацієнт заспокоївся, але почервонів з ніяковости.

— Однак я себе осмішив  — вимовив він з трудом.

— Абсолютно ні. Прошу вас, напийтеся!

— Наляв йому кілька кропель коняку до води і незабаром кров знову появилася на його блідому обличчю.

— Се мені дуже допомогло. А тепер, пане докторе, будьте ласкаві обдивитися мій великий палець, а скорійше місце, де він ранійше був.

Він зняв хустку і простягнув руку. Незважаючи на професійну загартованість, я здрігнувся побачивши її. Поруч з чотирма випростованими пальцями, замість великого, була глибока крівава яма.

— Боже мій! се страшне, ви мусіли стратити багато крови.

— О так! Як тільки се сталося, я зомлів і довший час лежав непритомним. Кров ще упливала, коли я вернув до свідомости і тому міцно обвязав рану хусткою.

— Дуже добре зробили. Очевидно сю рану спричинив якийсь гострий знаряд?