Сторінка:Конан Дойль. Відтятий палець (Львів, 1924).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Щось подібне до сокири різника.

— Певно, нещасливий припадок?

— Рішуче ні.

— Отже розбійничий напад?

— Так. Відгадали.

— Однак се жахлива річ.

Вимивши рану, я наложив антисептичний бандаж, що пацієнт терпеливо зносив, загризаючи губи.

— Як ви тепер себе почуваєте? — спитав я по скінченню роботи.

— Чудово. Ваш коняк і перевязка привели мене до рівноваги  Я був цілком знесилений, але не мало й пережив.

— Може краще булоб, щоби ви тепер не говорили, бо се вас денервує.

— Тепер вже ні. Мушу як найшвидче повідомити поліцію. Колиб я не мав, як виразний довід рани, мойому оповіданню без сумніву не далиби віри, тим більше, що не можу подати жадних вказівок на підпертя своїх слів.

— Ого, — відізвався я  — коли ся історія загадкова і вимагає пояснення, то ви найкраще зробите, удавшися до мого приятеля Шерльока Хольмса.

— Я вже чув за нього  — сказав па — і бувби радий віддати до його рук цілу у, хоч очевидно треба рівночасно повідо- і поліцію. Може ви дасте мені картку до