нюків, а також сила старовинної зброї. Супроти дверей знаходилось вищезгадане французьке вікно. З правого боку, крізь три менших вікна світило ясне зимове сонце, а з лівого — знаходився невеличкий комин. Біля комину стояв важкий деревляний фотель. Шнур знаходився ще на ньому і тому легко було роздивитися докладно, в який спосіб привязали баронову. Але ми пізнійше звернулися до сих подробиць, бо зараз же нашу увагу притягнув страшний вигляд трупа, що лежав на килимі.
Був се труп високого, добре збудованого чоловіка, приблизно сорока років. Нещасливий лежав навзнаки, з обличчям, зверненим у гору, а білі зуби блищали між губами, оточеними чорним заростом. Скорчені руки лежали над головою, а важка чорна палиця лежала поперек. Його гарне обличчя змінилося в хвилі смерти. Зненависть і пімста відбивалися на ньому і надавали йому щось дике й чортівське. Очевидно лежав у ліжку, коли почув галас, бо мав на собі тільки сорочку і сподні, спід яких визирали голі ноги. На голові жевріла страшна рана, а по цілій кімнаті видно було сліди, що вказували на шалений розмах, з яким нанесено було удар. Побіч трупа лежав залізний гачок, що аж зігнувся від удару. Хольмс уважно роздивився рану й гачок.
— Сей старий Равдаль мусить бути дуже міцний чоловік, зауважив він.
— Так, він міцний, ствердив Гопкінс. Знаю кілька його справ. Се дуже дике сотворіння.
— Вам не справить жадного труду піймати його, — зауважив Хольмс.
