— Ані найменшого, ми вже одного разу майже мали його в руках, але він вислизнув з рук і пустив чутку, що втік до Америки.
Тепер, коли знаємо, що ся банда ще знаходиться в околиці, не уявляю собі, щоб могла від нас втікти. Ми вже телєґрафували до всіх портів і опріч того, буде оголошена нагорода за його увязнення. Що мене дивує, се їх зухвалість, з якою вони допустилися сього злочину, знаючи наперед, що ся пані зможе добре їх описати, а з сього опису легко буде дійти, хто саме є злочинцями.
— То правда. Властиво можна булоб чекати, що вони побажають позбавитися такого свідка.
— Може не думали, що по зомлінню баронова взагалі верне до притомности, — припустив я.
— Се правдоподібно, бо бачучи її зомлілою, вони не потрібували відбирати їй життя. Скажіть мені, однак, що за людина був той нещасливий, який тепер лежить перед нами. Здається ми тут чули за нього дивні речі.
— Був се зовсім добрий чоловік в тверезому стані; проте ставав звірем, коли упивався. Тоді здавалося, що в ньому оселявся діявол і він бував здібним на все. Оскільки прийшлося мені чути, не зважаючи на свою заможність і походження, кілька разів ледве не підпав під судову кару.
Кажучи між нами, припускаю, що його родина потішиться, довідавшися про його смерть. — А що ви там так уважно оглядаєте?
Хольмс стояв на колінах перед фотелєм і уважно оглядав узли на червоному шнурі,
