яким було привязано баронову. Потім таксамо уважно оглянув обдертий кінець шнура при дзвінку і ціле се місце.
— В той мент, коли злодії обірвали шнур від дзвінка, мусив він голосно задзвонити до кухні.
— Сього міг ніхто не чути, бо кухня знаходиться на кінці дому.
— Звідкиж злодій міг знати, що його ніхто не почує? Тому не розумію його нерозважної повединки з шнуром від дзвінка.
— Маєте рацію, пане Хольмсе! Се питання приходило мені також до голови, тому не має сумніву, що бандит знав докладно цілий дім і всі його порядки. Мусив він також знати, що вся служба вже спить у сю ще не пізню пору, і що його дзвінка до кухні не почують З сього виникає, що мав він приятеля між слугами. Але разом з тим вся служба, з 8 осіб, складається з цілком певних людей.
Хольмс підійшов до французького вікна і широко відчинив його.
— Тут нема жадних слідів, але се з причини замерзлої землі. Як бачу, сі свічки над комином палилися весь час.
— Так. При їх світлі і тої свічки, яку тримала в руці баронова, могли злодії вкрасти срібло.
— Що саме украли зі срібних речей?
— Небагато. З шість штук ріжних предметів, яких взяли з шуфляди столу, ось там під стінкою. Баронова припускає, що злодії були так вражені забійством, якого не заміряли до-
