— Як мені сказав сторож, тут іде справа за барона Едварда Брекенстеля?
— Так за одного з найзаможнійших людей в цілому Кенті. Баронова Брекенстель знаходиться зараз в своїй кімнаті. Нещаслива жінка пережила страшні річи. Виглядала як напівмертва, коли я її першого разу побачив. Найкраще буде, коли ви зараз підете до неї і попросите оповісти цілий перебіг подій. Потім оглянемо їдальню.
Баронова Брекенстель належала до жінок яких рідко зустрічаємо. Давно вже не бачив я такої краси, сполученої з ніжною жіночістю. Мала чудесне золоте волосся і блакитні очі і булаб зразковою красунею, колиб не події попередньої ночі, що відбилися на її змученому обличчю. Очевидно страждала вона морально і фізично, бо над одним оком мала великий синьо-червоний опух. Біля неї стояла покоївка, висока і поважна жінка, що робила оклади з води і оцта на хоре місце. Баронова, цілком виснажена, лежала на канапі. При нашій появі її гарне обличчя посвітліло, виявляючи, що страшний випадок не відібрав їй ні притомности ані смаку до життя. Убрана була в широкий блакитний з білим шляфрок; на канапі побіч неї лежала чорна вигафтована золотом вечерова сукня.
— Я вже все оповіла панові Гопкінсу, вимовила змученим голосом. Може пан Гопкінс виручить мене; сам все повторить сим панам. Однак, коли треба, щоб я сама оповідала, я се зроблю охоче. Чи панове були вже в їдальні?
— Мені здавалося, сказав Гопкінс, що булоб
