краще сим панам вперше довідатися з уст пані, як все було.
— Дуже бажалаб, щоб той покій був приведений до ладу. Сама думка, що він там лежить, для мене жахлива. При сих словах баронова затремтіла і закрила обличчя руками. Широкі рукави її шляфрока завинулися аж на рамена і Хольмс зауважив на однім з них дві червоні плями.
— Пані має ще инші рани, — зауважив Хольмс. З чого вони походять?
— Се нічого і зовсім не є в звязку з подіями минулої ночі. Прошу панів сідати і я подбаю як найкраще оповісти все.
— Я жінка барона Едварда Брекенстеля. Одружилися ми рік тому. Не булоб доцільним ховати перед вами, що подружжя наше не було щасливим. Навіть, колиб побажала удавати противне, ви легко довідалися би правди від першого ліпшого нашого сусіди. Найгіршим однак було, що мій чоловік стало піячив.
По хвилі казала далі.
— Тепер можу оповісти вам про минулу ніч. Може ви вже знаєте, що вся служба спить в новому крилі дому. В середній частині знаходяться замешкані кімнати, з заду міститься кухня, а над нею моя спальня. Якраз над спальнею знаходиться кімната моєї покоївки Терези. Опріч неї в середній частині дому не спить жадний з послугачів, а у бічному крилі не можна було чути галасу. Се напевно знали бандити, инакше не булиб такі відважні.
— Об 11 годині барон Едвард пішов до своєї