кімнати, а вся служба — на відпочинок. Тільки моя Тереза не спала, чекаючи чи не потрібуватиму її послуг. Я сиділа тут у себе, захопившися читанням цікавої книжки, до 11 години, а потім обійшла весь дім, щоб оглянути чи все в порядку. Мусіла се роботи сама, бо, як я вже казала вам, мій чоловік не завжди був притомним. В ту ніч пішла я спочатку до кухні, до креденсу, до спіжарні, до покою білярдового, до сальону і нарешті вступила до їдальні. Коли підійшла до вікна, заслоненого тяжкими портєрами, почула як вітер віє на моє обличчя. Се мене переконало, що вікно відчинено і я розсунула портєри, щоб його зачинити. Але в туж мить стрінулася око в око з старшим чоловіком, з широкими раменами, шо увійшов у вікно, яке було властиво велике як двері, на зразок французьких вікон і провадило просто до городу. Я мала в руці свічку і при її світлі побачила ще двох людей, що так само заміряли вскочити у кімнату. Перелякана я кинулася втікати, однак старший злодій схопив мене спочатку за руку, а потім за горло. Я хотіла кричати, але він ударив мене пястуком в чоло і кинув на підлогу. Напевно я була кілько часу в непритомности, бо коли прийшла до себе, зауважила, що шнур від дзвінка відірвано і ним привязано мене до важкого дубового фотелю, що завжди стояв при їдальному столі. Привязали мене так міцно, що я не могла поворухнутися, а уста мені завязали хусткою щоб позбавити можливости кричати.
В сей мент до покою увійшов мій нещасливий чоловік. Очевидно почув якесь шемраня і за-
