підозрів щось недобре, бо на собі мав лише сорочку і сподні, а в руці тримав свою тяжку чорну палицю. Він кинувся на одного з напасників, тимчасом другий, саме той старший чоловік, підніс гачок від грубки і задав ним страшний удар у голову мойому чоловікові. Без крику упав він на землю і навіть не здрігнувся. Бачучи се, я знов зомліла, бо коли відчинила очі, побачила, що злодії взяли з креденсу срібло; кождий з них мав у руці чарку з вином, відкоркована пляшка стояла на столі.
— Я вже казала вам, що один з напасників був старий, з бородою, двоє других — молоді без заросту. Се могли бути батько з синами.
Вони щось шепотіли між собою. Потім підійшли до мене, щоб переконатися, чи я міцно привязана. Нарешті вийшли тою же дорогою, що прийшли і зачинили за собою вікно. Минуло не менше як чверть години, поки я спромоглася увільнити уста. Тоді тільки я крикнула, на що прибігла моя служниця. Загукали на иншу службу і надіслали по місцеву поліцію, яка негайно звязалася з льондонською.
— Се все, що я можу оповісти вам і сподіваюсь, що вже не потрібуватиму ще раз переказувати за такі жахливі події.
— Може ви бажаєте що нибудь спитати — звернувся Гопкінс до Хольмса.
— Не хотів би надуживати терпеливости пані баронової — відповів мій приятель, але заки вступимо до їдальні, бажавби спитати, що знає з сього приводу служниця.
— Бачила я тих людей ще перед тим, як увійшли до палацу. Я сиділа у вікні і при сяйві
