Сторінка:Конан Дойль. Захований клєйнод (Львів, 1924).djvu/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

на Різдво. Я платив акуратно свої внески, а решту ви знаєте. Дуже вдячний вам за поворот капелюха, бо моя шкоцька шапочка не відповідає ані мойому віку, ані становищу.

І уклонившися кождому з нас окремо, він віддалився з кумедною самопошаною.

— Ось тобі, Ватсоне, Генрих Бекер своєю особою, — сказав Хольмс, коли двері зачинилися за нашим гостем.  Можна напевно сказати, що він нічого не підозрює. Ти, певно, голодний, Ватсоне?

— Не дуже.

— В такім разі пропоную відкласти обід і йти свіжим слідом.

— Охоче.

Ніч була зимна. Отже ми убрали теплі плащі і за чверть години дійшли до невеличкої харчівні Альфа на розі вулиці Блюмсбері.

Увійшовши, Хольмс замовив у рудобородого господаря дві шклянки пива.

— Напевно,  сказав він йому,  ваше пиво таксамо добре, як і ваші гуски.

— Мої гуски?

— Так. Півгодини тому я розмовляв з паном Генрихом Бекером і він говорив мені про ваших гусок.

— А, тепер розумію! Але се не були мої гуски.

— Так? А чиїж?

— Я купив два десятки у купця з Ковен Ґерден.

— Ага! Я знаю кількох купців з тої дільниці. У кого ж саме?