яке вкривало алєю, а старі дерева зрослися гиллям у темний тунель над нашими головами. Баскервіль іздрігнувсь, глянувши впоздовж довгої темної алєї, кінець якої, мов яка примара, бовванів, будинок.
— Не дивуюся, що дядько почував себе нещасливим у такому місці, — сказав він. — Цього досить, щоб налякати аби-яку людину. Я поставлю ряд елєктричних лямп, і у світлі в тисячу свічок Свона і Едісона ви й не пізнаєте цієї алєї.
Алєя кінчалась широким подвіррям, укритим зеленою травою, — перед нами стояв замок. Центральна частина була стара: велика масивна будівля з висуненим наперед ганком, вся передня стіна заросла плющем, у якому були повитинані чотиркутники на вікна й подекуди на скульптурні прикраси та герби. Від центрального бльока підіймалися дві однакові вежі, також старі, зубчасті, з бійницями; ліворуч і праворуч були прибудовані з чорного ґраніту більш модерні крила. Крізь великі з ґратами вікна світилося в середині світло, а з високих димарів на крутому високому даху здіймався вгору високий стовп диму.
100