не можна мати самого ориґіналу, була би прикрасою кожного антропольоґічного музею. Без жадного наміру здатися нескромним, я признаюсь, що зазіхаю на ваш череп.
Шерльок Гольмс попросив гостя сідати.
— Ви, як бачу, ентузіяст у вашій лінії думок, а я у своїй, — сказав він. — По ваших пальцях бачу, що ви самі крутите цигарки. Прошу вас, куріть.
Др. Мортімер витяг тютюн і папір і надзвичайно швидко скрутив цигарку. У нього були довгі, ворухливі пальці, швидкі і проворні, як вусики в жуків.
Гольмс сидів мовчки, хоч із його гострих поглядів видко було, як його інтересував на цікавий гість.
— Думаю добродію, — сказав він нарешті, — що ви зробили мені честь зайти вчора і знов сьогодні не лише на те, щоб роздивитись мій череп.
— Ні, добродію, ні, хоч я дуже радий, що рівночасно мав нагоду використати й те. Я прийшов до вас, містер Гольмс, бо свідомий того, що сам я непрактична людина, і через те, що я стою несподівано перед надзвичайно серіозною й виїмковою проблемою.
15
