— Ой — ой, це вже зле, — сказав Гольмс, — хитаючи головою.
Др. Мортімер, легко здивований, глянув на нього крізь окуляри.
— Через що зле?
— Тільки через те, що ви зруйнували наші маленькі будівлі. Так із приводу вашого весілля, кажете?
— Так, я о женився й вийшов зі шпиталю, не мав більше надії дістати в місті практику, а треба було розпочати родинне життя.
— Ну, ну, ми ще не так дуже помилились, як бачу, — сказав Гольмс.
— Чи маю честь говорити з містером Шерльоком Гольмсом…
— Ні, це мій приятель, Др. Ватсон.
Дуже радий познайомитися з вами. Мені доводилось чути ваше ім'я в сполученні з ім'ям вашого приятеля. Ви мене дуже цікавите, містер Гольмс. Я ледві чи сподівався бачити такий доліхокефальний[1] череп і такі дуже розвинені надбровні кістки. Чи дозволите провести пальцем по парієтальному[2] шву? Маска з вашої голови, поки
14