втікача-каторжника, Степльтонів, Др. Мортімера і Франклянда, дозвольте мені, накінець, оповісти те, що найбільш важне, а власне про Барімора і про несподівану подію минулої ночі.
Насамперед про телєґраму, яку ви послали з Льондону, щоб перевірити, чи Барімор був дійсно тут. Я вже вам пояснив, як поштовий начальник зіпсував нам усю спробу. Я розказав це й льордові Генрі, і він, по свойому звичаю, зараз покликав Барімора і спитав його, чи він відібрав сам телєграму; він відповів, що сам.
— Чи хлопець віддав вам її до рук? — спитав льорд Генрі.
Барімор здивувався, трохи подумав і сказав:
— Ні, я тоді був саме на горищі, і жінка принесла мені телєграму.
— Чи ви самі відповідали?
— Ні, я сказав жінці, що відповісти, й вона пішла надолину, щоб написати.
Увечері він сам повернувся до цієї розмови.
— Я не міг зрозуміти, через що ви мені ставили ті всі питання вранці, — сказав
140
