він. — Я не гадаю, що ви хочете тим дати мені зрозуміти, начеб я не заслужив вашого довірря.
Льорд Генрі мусів запевняти його, що ні, щоб цілком заспокоїти, подарував йому більшу частину своії старої одежі, бо саме прийшло з Льондону все нове, що він замовив.
Жінка Барімора мене дуже цікавить. Вона важка, солідна особа, дуже обмежена, наскрзіь гідна пошанівку і з нахилом до пуританства. Навряд чи можна в'явити собі більш спокійну і урівноважену людину. Про те я вже вам писав, як першу ніч ми чули, що вона дуже гірко плакала, та від того часу я не раз бачив сліди сліз на її обличчю. Якесь глибоке горе лежить у неї на серці. Часом мені здається, що в неї якась вина на совісти, а часом я підозріваю, що Барімор якийсь тиран у себе вдома. Я завжди відчував, що в нього в характері є щось чудне й неясне, але пригода вчорашньої ночі оправдала всі мої підозріння.
Ви знаєте, що я не дуже міцно сплю вночі, а що мушу бути в цім будинку на сторожі, то сон мій ще легчий, ніж звичайно. Вчора вночі, коло другої години, я крізь сон почув,
141
