Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/143

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

що хтось крадькома пройшов коло моєї кімнати. Я встав, одхилив двері й виглянув: корідором ішов високий чоловік зі свічкою в руках, був у самих штанях і в сорочці, і босий. Мені видко було тільки сілует, але по високому зросту я пізнав Барімора. Він ішов дуже тихо й обережно і в цілій його постати була свідомість вини і щось несказано боязьке.

Я вам описував, що коридор перериває посередині балькон, котрий іде навкруг вестібілю, а за бальконом коридор іде далі в друге крило будинку. Я почекав, коли він перейшов балькон, а потім тихенько пішов за ним. Коли я обійшов балькон, він був уже в кінці другого коридора, і мені видко було по світлі, що падало з дверей, що він увійшов до одної з кімнат. Через те, що ці всі кімнати ніким не заняті, і навіть неумебльовані, його нічна подоріж здалася мені ще більш таємничою. Світло не рухалось, так наче він стояв на місці. Я крадькома пройшов корідор і заглянув крізь двері: Барімор стояв перед вікном і тримав свічку проти шибки. Лице його, напів звернене до мене, здавалось, застигло в дожиданню

142