— Я не думав, що ви скористуєтеся з того, льорде Генрі, справді не думав.
— Злочинець той небезпечний для цілої околиці. На степу немало самотних осель, а цей ні перед чим не спиниться, досить раз глянути на його лице, щоб це бачити. Подивіться, наприклад, оселя містера Степльтона: крім його самого, хто з них може оборонитись? Поки Сельден не буде знов замкнений, нікому не буде спокою.
— Він не залізе ні до кого, пане, даю вам слово на це. Запевняю вас, льорде Генрі, що за кілька день будуть пороблені потрібні заходи, і він виїде до Південної Америки. Ради Бога, пане, прошу вас, не повідомляйте поліцію, що він ще на степу. Вони перестали шукати, і він може спокійно пересидіти, поки не йтиме пароплав. Як ви донесете на нього, то й жінка моя й я будемо замішані. Я вас дуже прошу, нічого не говорити поліції.
— Що ви скажете, Ватсоне?
Я знизав плечима.
— Як би він щасливо забрався звідси, то було б краще, але що, як він нападе на когось, заки виїде?
174