Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/174

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

сіяний, нерви його дуже похитнулись від того чудного голосу, що він почув на степу.

Сьогодня вранці, Барімор попросив дозволу льорда Генрі поговорити з ним. Вони на якийсь час зачинилися в кабінеті. Згодом льорд Генрі відчинив двері й покликав мене.

— Барімор ремствує на нас, — сказав він, — він думає, що ми не мали права ганятись за його шуряком, коли він добровільно сказав нам про все.

Клюшннк стояв дуже блідий, але спокійний.

— Може, я погарячився, пане, — сказав він, — якщо так, то прохаю мені вибачити. Про те я дуже здивувався, мушу сказати, коли почув, що панове прийшли вночі зі степу, і довідався, що хотіли схопити Сельдена. Він, нещасний, має досить ворогів і без того, щоб ще я підставляв йому ногу.

 Як би ви нам сказали це з власної волі, то була б цілком инша річ, — сказав льорд Генрі. — Ви нам признались, або швидче сказати, ваша жінка призналась, коли вас примусили до того.

 

173