Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/199

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

— Як так? — спитав я.

Старий зробив дуже багатозначну міну.

— Бо я міг би їм дещо сказати, що вони дуже хотять знати, але ніщо мене не примусить допомогти хоч чимнебудь тим злодіям.

Я вже почав був шукати, чим би скористуватись, щоб утекти від цього балакучого діда, але тепер він мене зацікавив. Знаючи вже доволі вдачу старого, від якого нічого не доб'єшся, коли покажеш своє зацікавлення, я почав иншу політику.

— Якесь дрібне злодійство? — сказав я з байдужим виразом.

— Еге-ге-ге, далеко більш важна справа, нїж ви думаєте. А щоб ви сказали про каторжника на степу, га?

Я аж стрепенувся.

— Невже ви знаєте, де він ховається? — спитав я.

— Я, може, докладно не знаю, де він, але певен, що міг би допомогти поліції спіймати його. Чи вам ніколи не приходило в голову, що для того, щоб піймати цього втікача, треба винайти, звідки він дістає їжу, і в такий спосіб прослідити його?

 

198