Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

чоловік: по батіжках плющу, яким обросли були (та і тепер також) південні стіни будинку, вона спустилася додолу, а звідтіля через степ побігла додому, бо там було не більше трох миль між Баскервільським Замком і фермою її батька.

«Сталося, що швидко після того Гуґо, залишивши своїх гостей серед піятики та гульби, пішов до своєї полоненої, та клітка була порожня, птиця вилетіла. Тоді наче чорт у нього вселився: збігши по сходах до їдальні, він вискочив на стіл, перекидаючи пляшки та чарки, і закричав на-голос до всіх, що він віддав би душу й тіло нечистому, аби тільки догнати дівку. Тим часом, поки піяки не опам'ятались іще від переляку, який нагнав на них Гуґо своїм скаженим криком, один із них, найгірший або, може, більше п'яний за решту, закричав, щоб пустити собак її слідом. Гуґо вибіг із хати, гукнув на своїх слуг, щоб осідлали коня і спустили з псарні хортів і, давши їм хустку тої дівчини, пустив псів її слідом і сам степом, в місячному сяйві погнався за ними з галасом та криком.

»Гості, тимчасом, стояли довго непорушно,

21