і на степ спустилася ніч. Кілька ледви помітних зірок заблимало на синьому небі.
— Одне ще останнє питання, Гольмсе, — сказав я, встаючи. — Тепер же вам, певне, не треба більш уже ховатись від мене. Що це значить? Чого йому треба?
Голос Гольмса трохи понизився, як він мені відповів:
— Це вбивсто, Ватсоне, холоднокровне, задумане, витончене вбивство. Не розпитуйте мене про подробиці, сітка моя опутує його так, як він опутав льорда Генрі, — з вашою допомогою він майже в моїх руках. Є одна лише небезпека, яка нам загрожує, а власне, що він зробить рішучий крок, а тим часом ми ще неготові. Ще день, найбільше два, і я буду приготований, а до того часу пильнуйте льорда Генрі так, як рідна мати пильнує свою хору дитину. Ваша подорож сьогодня виправдана, а про те я майже жалкую, що ви покинули його чшш… це що?
Страшний крик, неймовірний крик жаху пронизав тишу. В мене від його застигла в жилах кров.
— О, Господи! — крикнув я. — Що це таке? Що це значить?
215
