голос, ми не можемо навіть сказати, чи він існує, бо льорд Генрі, здається, убився, як упав. Але даю слово, який би він хитрий не був, той Степльтон, і дня не мине, щоб він не був у моїх руках.
Ми стояли над розчавленим тілом приголомшені несподіваною й безповоротною катастрофою, яка привела нашу довгу і нелегку працю до такого сумного кінця, і нам тяжо було на серці. Потім, як зійшов місяць, ми вилізли на скелю, звідки впав наш бідний приятель, щоб оглянути степ, напів срібний від місячного світла, напів темний. Далеко, за кілька миль, у напрямі Ґремпенського болота, світилося якесь жовте світло. Воно могло було світитися тільки з оселі Степльтонів, що була саме там. Я стис кулак, як глянув в той бік.
— Чому нам не арештувати його зараз таки?
— Нічого не поможеться. Ми можемо арештувати не на підставі того, що знаємо, а на підставі того, що можемо доказати. Як тільки зробимо який формальний крок, він може нам викрутитись.
— Що ж нам робити?
220
