тися на цих річах, бо я таки більше розуміюсь на коневі чи на бугаєві, ніж на творах мистецтва. Я не знав, що ви находите час і на такі речі.
— Я розумію добрі речі, як дивлюся на них, як оце тепер. Чи це все фамілійні портрети?
— Всі до одного.
— Ви знаєте їх на ймена?
— Барімор мене вчив і, здається мені, я тепер можу повторити без помилки.
— Хто цей пан із телєскопом?
— Це контр-адмірал Баскервіль, відомий зі своєї служби в західній Індії, а оце з папером у руці льорд Уіліям Баскервіль, голова комісій у Палаті Громад із часів Уіліяма Пітта.
— А оцей у чорному оксамиті?
— А цього ви маєте право знати, це причина всіх нещасть, грішний Гуґо, від якого почалась історія з псом. Ми його, певне, не скоро забудемо.
Я дивився з цікавістю і трохи зі здивованням на портрет.
— Господи, — сказав Гольмс, — він виглядає дуже смирним і спокійним, хоч ув
234
