ки лягав спати, перейтись тисовою алеєю, якою славився Баскервільський замок. Барімори кажуть, що це було його звичка. Четвертого червня льорд Баскервіль збірався їхати до Льондону й дав наказ Баріморові спакувати його речі. По вечері, він, як звичайно, вийшов на свій прохід, під час якого мав звичку курити сиґару. Більше він уже не вернувся. В дванацятій годині Барімор, помітивши, що входові двері ще були відчинені, занепокоївся, засвітив ліхтарь і пішов шукати свого пана. Того дня був дощ, і сліди льорда Баскервіль легко було простежити здовш алєї; на пів дороги алєї була хвірточка; з ріжних указівок можна було бачити, що льорд Баскервіль простояв там якийсь час. Потім того, очевидячки, пішов далі здовш алєї і в кінці тої алєї знайшли його трупа. Один факт лишився нічим не з'ясованим. Барімор каже, що сліди змінилися від того часу, як його пан перейшов хвірточку, і що наче б то від того менту він ішов на-в шпиньках. Один циган, що торгує кіньми, на ім'я Мерфай був тої ночі недалеко на степу, але, як сам признався, був не дуже тверезий. Він казав, що чув
27
