крики, але не міг сказати, звідки саме вони доходили. На тілі льорда Баскервіля не було жадних знаків насильства, і хоч лікарська заява констатує майже неймовірне викривлення обличчя, — таке надзвичайне, що Др. Мортімер не хотів зпершу вірити, що то дійсно тіло його друга й пацієнта, — та це легко пояснити, це симптом, який часто буває при смерти від недуги серця.
»На щастя, постанова слідчого судді про природну смерть поклала кінець тим романтичним байкам, які пошепки почали ходити між людьми у звязку зі смертю власника Баскервільського замку, а то б легко було залякати нових мешканців замку, і праця покійного льорда для добробуту околиці була-б таким чином перервана. Найблизчим родичем спадщинником покійного є Генрі Баскервіль, якщо він живе, син молодшого брата льорда Чарльза Баскервіля. Молодий чоловік, як кажуть останні відомости що прийшли сюди жив ув Америці. Уже пороблено заходи, щоб повідомити його про спадщину.«
Др. Мортімер склав ґазету і поклав до кишені.
28
