цей переказ, що я вам читав, так близько, що ніщо не могло примусити його вийти вночі на степ. Хоч як вам це буде здаватися неймовірним, містер Гольмс, а він щиро був пересвідчений, що над його родом висить страшне фатум, а те, що він знав про історію своїх прадідів дійсно не давало причини бути спокійним. Думка про прияву чогось надприродного його ніколи не покидала, і нераз він питав мене, чи під час моїх професіональних подорожів я не бачив нічого надзвичайного й чи не чув гавкоту собаки. Останнє питання він задавав кілька разів, і кожен раз голос його тремтів від зворушення.
»Я дуже добре памятаю одного вечора, тижнів за три до фатальної події, я під'їхав до його будинку. Він випадково стояв коло входових дверей. Я зліз із брички і стояв перед ним; враз я завважив, що очі його спинилися на чомусь, що було за мною, він дивився мені по через плече, і в виразі його очей був смертельний страх… Я разом повернувся і встиг іще вгледіти щось таке, що мені видалось великим, чорним телям, яке перебігло в кінці алєї. Він був такий
31
