те саме про цю страшну примару, і все докладнісько скидається на пекельного пса з переказу. Запевняю вас, що в околиці панує терор, і ледви чи ви знайдете людину, що хотілаб вийти вночі на степ.
— А ви, вчений, людина науки, ви думаєте, що то надприродне зявище?
— Я не знаю, що й думати.
Гольмс знизав плечима.
— Досі я обмежувався дослідом над цим світом, — сказав він; — моїми скромними засобами я боровся зі злом, але взяти на себе завдання боротися зі самим Паном Зла, було б, може, занадто амбітним завданням… Тим часом, ви признаєте, що сліди були матеріяльні.
— Собака з леґенди була аж надто матеріяльна на те, щоб вирвати людині горлянку; а проте вона була й діявольське творіння.
— Я бачу, що ви зовсім перекинулись на бік супернатуралістів. Але, доктор Мортімер, скажіть мені от що: коли в вас такі погляди, то чого ви взагалі прийшли радитися зі мною? Ви мені за одним духом кажете,
39