що смерти льорда Баскервіля й не варта розсліджувати і пропонуєте мені це робити.
— Я вам і не пропонував нічого такого.
— Чим же я можу допомогти вам?
— Порадивши мені, що мені робити з льордом Генрі Баскервілем, який має прибути, — Др. Мортімер глянув на свій годинник, — рівно за одну годину і чверть.
— Він спадщинник?
— Так. По смерти льорда Чарльза ми розпитували про цього молодого чоловіка, і довідалися, що він був фермером у Канаді. З відомостей, які дійшли до нас, це має бути з усіх боків прекрасна людина. Я говорю тепер не як лікар, а як довірений і виконавець заповіту льорда Чарльза Баскервіля.
— Инших претендентів немає?
— Жадних. Єдиний родич, якого ми могли ще вишукати, був Роджер Баскервіль, наймолодший із трьох братів, поміж якими покійний льорд Чарльз був найстарший. Другий брат, який умер молодим, був батьком цьому малому Генрі. Перший, Роджер, був, як то кажуть, паршивою вівцею в отарі; він був старої свавільної породи Баскервілів і, як кажуть, як дві краплі портрет старого Гуґа.
40
