— Саме так, — сказав Гольмс, — хоч і як незначний був би той випадок.
Так кажете, вам ізник один черевик?
— Так, десь дівся. Вчора звечора я виставив обидва за двері, а сьогодня вранці там був лише один. Я нічого не міг добитися від хлопця, котрий їх чистить. Найгірше те, що я їх тільки що вчора купив і ні разу не вбував.
— На що ж ви виставили їх чистити, коли ще ні разу не вбували?
— То були грубі, непромочні черевики, і їх треба було намазати оливою, через те я їх виставив.
— Так ви вчора, приїхавши до Льондону, зразу пішли й купили ці черевики?
— Так, і ще багато дечого, Др. Мортімер водив мене. Бачите, як я тепер став паном, то мушу відповідно одягатись, а в Америці я відвик од цього. Між иншими річами, я купив також пару цих рудих черевиків, заплатив шість долярів, і мені вкрали один, ще поки я мав його на нозі!
— Хто став би красти один черевик? Мені здається, що це цілком непотрібна річ, і я, признаюсь, думаю, так само, як і Др. Морті-
60
