нього-ж і простежити за ним, куди він сам подасться. А то, через нашу недискретну цікавість, яку використав надзвичайно додотепно й енерґічно наш противник, ми видали себе і втратили нашого незнайомого.
Розмовляючи, ми помалу пішли Ріджентстрітом. Др. Мортімер зі своїм компаніоном давно щезли з наших очей.
— Тепер нам нема чого стежити за ними, — сказав Гольмс. — Тінь, що снувалася за ними, щезла й більше не вернеться. Нам треба тепер розглянути, які в нас іще лишились на руках карти, й добре зробити рішучі ходи. Чи ви пізна́єте під присягою того чоловіка в візнику?
— Я пізнав би тільки бороду.
— І я таксамо, і з того я роблю висновок, що борода була фальшива. Розсудливий чоловік при такій нагоді не потребує бороди, хиба тільки для того, щоб замаскувати своє обличчя. Заходьте, Ватсоне.
Він зайшов в місцеве бюро побігущих. Директор бюра дуже привітно зустрів його.
— А, Вільсоне, як бачу, ви не забули того невеличкого випадку, що то мені пощастило стати вам в пригоді.
68
