Перейти до вмісту

Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/72

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

напів голосно, як ми йшли нагору. — Ми знаємо тепер, що люде, які так цікавляться нашим клієнтом, не спинилися в одному з ним готелю. Це показує, що вони й цікавляться ним, але ж і дуже дбають про те, щоб їх він не помітив. А це дуже важний факт і дає дуже багато до думання.

— Наприклад?

— Наприклад… гей, що таке сталося, мій любий льорде Генрі?

Дойшовши до повороту на сходах, ми зустрілися з самим льордом Баскервілем. Обличчя його було червоне від гніву, в руці він тримав старий нечищений чобіт. Він був такий лютий, що ледве міг слово промовити, а коли почав говорити, то з далеко більшим американським акцентом, ніж ми чули від нього вранці.

— Мені здається, вони мене мають за дитину в цьому готелю, — кричав він. — Та побачать швидко, що дуже помиляються, не на такого напали! Хай мене грім вдарить, коли я подарую їм, якщо той хлопець не знайде мого чобота! Я дуже добре розумію жарти, містер Гольмс, але на цей раз вони переборщили.

 

73