З книги видко було, що два імена були записані нижче Баскервіля, одне було »Теофіл Джонсон із родиною, з Ньюкастля«, друге »пані Ольдмор із покоївкою, з Ольтона«.
— Певне, той самий Джонсон, якого я колись знав, — сказав Гольмс до портієра, чи він не адвокат? Сивий уже, трохи шкутильгає на ногу.
— Ні, добродію, цей Джонсон є власник вугольних шахт, дуже здоровий пан і не старший від вас.
— Ви цілком певні, що не помиляєтесь?
— Цілком певен; він уже кілька разів приїздить до нашого готелю, і ми його дуже добре знаємо.
— Ага, тоді так. Ну, а пані Ольдмор, мені здається, я пригадую собі її ім'я. Вибачте мою цікавість, але часто навідуєшся до одного знайомого, знаходиш другого.
— Це зовсім хора пані, добродію. Її чоловік був колись мійським головою у Ґльостері. Вона завсіди до нас заїжджає, як буває в Льондоні.
— Дякую. Здається, що я її не знаю. Цим розпитуванням, Ватсоне, ми установили дуже важний факт, — казав мені Гольмс
72
