містер Гольмс, я міркую, ви мені вибачите, що я турбую вас такими дрібницями.
— Мені здається, що ця дрібниця варта, щоб нею турбуватись.
— Що, ви берете це поважно?
— Як ви собі це пояснюєте?
— Я власне не знаю, як пояснити. Мені це здається найдурніщою, найдивніщою пригодою, яка мені коли тільки трапилась.
— Найдивніща, може, — сказав Гольмс, задумавшись.
— А що ви про це думаєте?
— Не скажу, щоб я зрозумів. Ваш випадок, льорде Генрі, дуже складний. Коли брати все у звязку зі смертію вашого дядька, то я не певен, чи з усіх п'ятьсот випадків великої ваги, які досі мав у своїх руках чи є хоч один такий заплутаний. Але ми маємо кілька ниток у руках, і можливо, що одна якась доведе нас до клубка. Ми можемо стратити чимало часу, йдучи фальшивим слідом, але, врешті, пізно, чи рано, мусимо натрапити на вірний.
Ми дуже приємно поснідали, мало розмовляючи про справу, яка звела нас докупи, і вже аж у приватній вітальні, куди
75
