ми перейшли потім, Гольмс запитав Баскервіля, які були його наміри.
— Їхати до Баскервільського замку.
— Коли?
— З кінцем цього тижня.
— Загалом кажучи, — сказав Гольмс, — я думаю, ваша постанова розумна. Я маю досить доказів, що за вами в Льондоні стежать, а серед міліонового населення великого міста тяжко довідатись, хто саме і з якою метою. Якщо в цих людей злі наміри, то вони можуть вам пошкодити, й ми будемо безсилі попередити злочин. Ви не знали, Дре Мортімер, що за вами слідкували сьогодні вранці від самої моєї хати?
Др. Мортімер аж кинувся:
— Слідкували? Хто?
— На жаль, я цього вам не можу сказати. Хто з ваших сусідів або знайомих у околиці має велику чорну бороду?
— Немає такого… або, чекайте, так і є… Барімор, прислужник льорда Чарльза має велику чорну бороду.
— А! А де ж він, Барімор?
— Він лишився в замку.
— Нам би краще впевнитись, чи він дійсно
76