вий день, — сказав фірман, осміхаючись. — Що ж ви хочете від мене довідатись? Питайте.
— Насамперед ваше ім'я й адресу, на випадок, коли ви мені будете знов потрібні.
— Джон Клєйтон, з Турпей-Стріт, Боро, а фіякер мій стоїть в Шіплей, коло двірця Ватерльо.
Шерльок Гольмс записав.
— Тепер, Клєйтоне, скажіть мені все, що знаєте про пана, що стежив за цим домом, сьогодня в десятій вранці, а потім поїхав за двома панами по Ріджент-Стріт.
Фірман глянув здивовано і трохи збентежено.
— Що ж я маю вам казати, коли ви самі, здається, стільки знаєте, скільки й я, — відповів він. — Коли казати правду, то пан той сказав мені, що він детектив, і щоб я нікому нічого про нього не говорив.
— Слухайте, це дуже важна справа, і ви можете набратись клопоту, коли будете щонебудь таїти від мене. Ви кажете, що той пан сказав вам, що він детектив?
— Сказав.
— Коли він вам це сказав?
85
