Сторінка:Конан Дойль. Пес Баскервілів (б.р.).djvu/89

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено

Фірман почухав потилицю.

— Та воно не так легко сказати, який він був собою. На вигляд я б йому дав років сорок, середнього зросту, може, трохи нижчий за вас, одягнений був по панськи, мав чорну бороду, рівно підстрижену. З лиця блідий. Більше, здається, нічого не примітив.

— Очі які на колір?

— Цього не можу сказати.

— Нічого більш не пам'ятаєте?

— Ні, нічого.

— Осьде ваших десять шілінґів, а ще десять дістанете, як ще що довідаєтесь і прийдете сказати. Бувайте здорові!

— На добраніч, пане, і дякую.

Візник подався собі, ледве здержуючи сміх задоволення, а Гольмс подивився на мене, з гіркою усмішкою знизавши плечима.

— От тобі і третя нитка ввірвалась. Стоїмо знов там, звідки почали, — сказав він. — Хитра бестія. Він знав наш номер дому, довідався, що льорд Генрі Баскервіль радився зі мною, догадався на Ріджент-Стріт, хто я такий, що я міг завважити число візника і взяти на допит фірмана, от і послав через

88