На запитання інспектора Мартіна, дівчата твердили, що всі входові двері дому були зачинені від середини і ніхто не міг звідти вийти. Вони ще додали, що як тільки вибігли зі своїх кімнат, зараз же почули міцний запах пороху.
— Звертаю на сей пункт вашу особливу увагу, сказав Хольмс до інспектора, а тепер можемо занятися оглядинами кімнати.
Кімната пана Кебіта не була велика. При трьох стінах стояли полиці з книжками, при вікні знаходилося бюрко. Звідти можна було оглядати подвірря й сад. Спочатку ми звернулися до нещасливого господаря. Його тіло було ледве прикрите шляфроком, що вказувало на великий поспіх. Куля увійшла спереду, перейшла серце й залишилася в мязах. Смерть мусіла бути наглою. На тілі не знайдено плям від пороху. Але на обличчю жінки такі плями були, хоч руки видавалися зовсім чистими.
— Се нічого не значить, що сих плям нема, сказав Хольмс, хоч з другого боку їх присутність має велике значіння. Коли набої добрі, можна багато разів стрілити й не мати слідів пороху на руках. Мені здається, що вже можна забрати звідси тіло пана Кебіта. А чи не знайдено кулі, яка забила його, пане докторе?
— Се вимагає тяжкого труду. Але в револьвері сидять ще чотирі кулі. Два набої вистрілено і я ствердив дві рани, отже кожда куля трафила.
— Так, сказав Хольмс, але якаж куля перешла через віконну раму.
