— Цілком.
— Очевидно там ще не знають про тутешні події?
— Можливо.
Хольмс трохи задумався, потім сказав:
— Осідлай, хлопче, коня, повезеш листа до Ельріджа. Потім вийняв з кишені всі картки з танцюючими фіґурками, розклав їх перед собою і кілька хвиль щось писав. Потім віддав листа хлопцеві, наказавши особисто передати адресатові і не відповідати на жадне питання.
Я звернув увагу, що адреса на коперті була написана не звичайним рішучим письмом Хольмса, лише розкиданими, неоднаковими буквами. Адреса була така:
Пан Ебі Слєней
Рестон Норфольк.
— Раджу вам, звернувся мій приятель до інспектора, зателєґрафувати про надіслання сюди більшої кількости поліціянтів, бо, якщо я не милюся, вам прийдеться перевозити, дуже небезпечного вязня. Хлопець, який повезе листа, мігби одночасно надати телєґраму.
Коли стаєнний відїхав, Хольмс дав службі необхідні вказівки. Якби хто питав про паню Кебіт, не треба давати жадної відомости за її здоровля, лише запровадити його впрост до сальону. Се він їм сказав дуже поважно й з притиском. Опісля всі ми, крім лікаря, який повер-
