Перед вікном пана Кебіта була грядка з квітами. Коли ми підійшли до неї, то побачили, що квіти потоптані. Мягка земля заховала численні сліди великих чоловічих стіп у незвичайно довгих шпічастих черевиках. Хольмс вітрив в траві і листю як хорт, який впав на слід звіря. Нагло видав задоволений оклик, схилився й підніс малу металеву гільзу.
— Я се відразу думав, сказав він, то є третій набій. Здається, що можемо скінчити наше слідство.
— Здивований таким поспішним висновком, інспектор спитав:
— Кого ж ви підозріваєте?
— Про се поговоримо пізнійше. Я взагалі мушу вам вияснити ще багато речей. Тимчасом, однак піду далі тоюж дорогою, а пізнійше оповім вам усе в цілости.
— Як бажаєте! Аби ми тільки дістали до своїх рук злочинця!
— Думаю, що я вже тримаю всі нитки в руках. Колиб навіть пані Кебіт не прийшла до притомности будемо тепер в стані зясувати драму тої ночі й віддати до суду винного. Але спочатку мушу довідатися, чи є тут по сусідству місцевісць під назвою „Ельрідж“.
Служба ніколи не чула сієї назви, але нарешті стаєнний хлопець пригадав собі, що се є назвиско одного господаря, який має фільварок в кількох милях від Рестона.
— Чи ся посілість є відокремлена?
