вою з прапорцем, я почав підставляти букви у перше речення, заступаючи крапками букви, що були мені незнані. Наслідком сього я мав:
Перша буква могла бути тільки „a“ (жадна инша не творила з „m“ слова). Се було важливе відкриття, бо у сьому короткому реченню ся буква повторювалася тричі. В другім слові очевидно бракувало „h“ спочатку. Додавши його, я дістав:
Колиж потім доповнив порожні місця слів, що мусіли означати, на мою думку, — імя, дістав:
В сей спосіб я знайшов стільки букв, що міг приступити до розвязання другого повідомлення, яке тимчасом представлялося мені так:
Се могло мати тільки одне значіння, коли я вставив на місце крапок „t“ і „g“, а власне at elriges (в Ельрідж) і я припустив, що се є назва двору або фільварку, де мешкає невідомий.
Інспектор Мартін і я, ми слухали з захопленням сих пояснень, що так поступово відсували всілякі труднощі.
— І що ж ви зробили далі, спитав інспектор?
— Я припустив не без підстави, що той Ебі Слєней є американцем; бо Ебі — се американський спосіб скорочення імени, до того ж ціла історія почалася з американського листа. Я тодіж по-
