— Ні, ні, се його підпис.
— То правда. Але лист міг бути написаний в понеділок, а тільки нині його віддано на почту.
— Можливо.
— А якщо се так, за сей час могло багато чого трапитися.
— Ах, пане Хольмсе, не відбирайте мені надії, я добре знаю, що все гаразд! Між нами є така тісна звязь, що я мусілаб відчути, колиб йому загрожувалаб небезпека. Якраз в той день, коли я бачила його в останнє, він поранив собі в спальні палець. Я була тоді в їдальні, але зараз же побігла на гору, бо знала, що з ним щось трапилося. Чи думаєте, що я не зналаб за його смерть, коли навіть така дрібничка викликує в мені співчуття.
— Я за багато жив, щоб не знати, яку велику вартість має жіноче почуття там, де не потрафить нічого найкращий чоловічий аналіз. В сьому листі ви маєте поважне підтвердження вашої думки. Але якщо ваш чоловік жиє та навіть пише листи, то чому тримаєтеся здалека?
— Сього вам не поясню. Для мене се незрозуміле.
— Коли він вибирався з дому в понеділок, ні на що не натякав?
— Ні.
— І ви, пані, були дуже здивовані, побачивши його на Свендем Стріту?
— Надзвичайно.
