— Чи вікно було відчинене?
— Так.
— Значить міг вас покликати?
— Так.
— Однак, оскільки мені відомо, видав тільки невиразний оклик?
— Так.
— А ви се зрозуміли, яко прозьбу о поміч?
— Так. До того ж він підніс у гору руки.
— Але се міг бути також вираз здивовання. Може несподівана присутність ваша справила на нього таке вражіння, що він підніс руки.
— Можливо.
— Вам також здавалося, що його потягнули назад?
— Він нагло зникнув.
— Міг таксамо відскочити від вікна. А чи не бачили ви більше нікого в кімнаті?
— Ні, але той страшний каліка визнав, що тільки він був там, а маляйчик стояв на сходах.
— А чи ваш чоловік мав на собі своє звичайне убрання?
— Так, але без ковнірця й без краватки. Я бачила цілком виразно його голу шию.
— Чи не говорив вам колись за Свендем Стріт?
— Ніколи.
Чи ви ніколи не зауважали, що ваш чоловік курить опіюм?
— Ніколи.
