— Дякую вам дуже за сі головні вказівки. Тепер прошу дозволити нам трошки покріпитися, а потім відійти, бо завтра чекає нас тяжка праця.
Нам приготовили великий приємний покій і я незабаром лежав у ліжку, бо змучився нічними пригодами, Хольмс — противно, міг працювати в день таксамо як у ночі і тепер я бачив, що він збирається чувати до ранку. Розібравшися, загорнувся в свій широкий блакитний шляфрок і почав обходити покій, збираючи звідусюди подушки. З них улаштував собі рід східнього сидження, на якому сів зі схрещеними ногами і поклав перед собою пачку тютюну і сірники. Я бачив як він там сидів, при слабому світлі лямпи зі своєю старенькою глиняною люлькою в устах. Так сидів, коли я засипав і таким я побачив його, коли прокинувся від соняшного проміння.
Ще стирчала у нього люлька з уст, ще клубився дим навколо і цілий покій був повний запаху тютюну. Але з пачки, яку я бачив у ночі, не лишилося нічого.
— Чи ти вже прокинувся, Ватсоне? спитав він мене.
— Так.
— Чи ти готовий до подорожі?
— Розуміється.
То убирайся. Ще ніхто не збудився, але я знаю, де спить стаєнний хлопець і зможемо дістати візок. Ціла його постать цілковито зміни-
