Сторінка:Конан Дойль. Чоловік з близною (Львів, 1924).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

до нас коритарем з камяною підлогою.  Прошу вступити до мойого покою.

Се була маленька кімнатка, умебльована як взагалі бюра. На столі лежала велика книга. На стіні висів телєфон.

Інспектор сів при бюрку.

— Чим можу вам служити?

— Прихожу в справі того жебрака, Боуна, памятаєте? На ньому тяжить підозріння, що се він спричинився до зникнення пана Невіля де Сен Клєр з Лі.

— Так, його заарештовано і будуть ще раз переслухувати.

— Мені се вже казали. Чи він тут?

— Так.

— Чи він спокійно заховується?

— Ми з ним не маємо жадного клопоту. Але що се за нехлюя!

— Нехлюя?!

— Ба! Ледве намовили його мити собі руки. А лице має брудне як коміняр. Скоро надійде до нього черга на купель, якої він дуже потрібує, запевняю вас.

— Охочеб на нього подивився.

— Коли так, се легко зробити. Прошу йти за мною. Вашу торбу можете тут лишити.

— Ні, дякую, візьму її з собою.

— Тоді прошу!