— Будь, що будь, зауважив Хольмс, але його треба вмити. Передбачаючи се, я взяв з собою необхідні для сього приладдя,
Тут, на моє превилике здивовання, розкрив торбу й вийняв з неї величезну губку.
— Га! Га! засміявся інспектор. Що за весела людина з вас, пане Хольмсе!
— Прошу вас потихесеньку відчинити двері, а там вже ми вмиємо вязня, щоб мав пристійний вигляд.
— Се йому не зашкодить, сказав інспектор, хоч і вмитим не прикрасить своєї келії.
Ми увійшли. Сплячий трохи поворушився, але по хвилі запав знов у глибокий сон. Хольмс підійшов до збанка з водою, намочив губку і двічі міцно потер нею лице вязня.
— Панове, крикнув Хольмс, дозволяю собі представити вам пана Невіля де Сен Клєр з Лі в графстві Кент.
Я ще ніколи не бачив нічого подібного. Обличчя чоловіка облуплювалося під губкою як дерево з кори. З нього зійшла погана бронзова фарба. Зникла страшна оболона і виправилася викривлена горішня губа, що надавала обличчю відразливий вигляд. Ще одний міцний рух і не було вже розчухраної рудої чуприни!
Перед нами на ліжку сидів блідий, сумний, пристійний брунет з делікатною шкірою.
