В той час, як я починаю писати свої листи, очи усїєї Европи, навіть усїх осьвічених людий дивляться на „Зелений Остров“. Усїм цїкаво знати, що буде далї в Ірляндії: що вийде з соціяльної війни за землю і хлїб, з війни, яку веде в Ірляндії народ із урядом великобританського королївства. Гадаю собі, що й нашим читачам цїкаво буде в таку пору звернути увагу на той куток „цівілїзованої“ держави, де не сьогодня-завтра повинно рішити ся не тілько важне полїтичне, але ще важнїйше соціяльне питанє. А як воно рішить ся, вгадати не вельми трудно, знаючи, що як осібні люди, так і цїлі народи мають свою Немезиду.
Зазирнувши в далеку давнину історії Зеленого Острова, про який поет Мур (Moore) співав, що в клїматї нїжному, як усьмішка ненї, на ґрунтї плідному, як любов божа, — гине ірляндський селя-
