Цю сторінку схвалено
ВСТУПНЕ СЛОВО.
Литовський нарід, що складався з поколінь Литовців, Прусів і Летів, нечисленний, поселений в невеличкому, мало врожайному краю, довго Европі невідомий, був приневолений коло XIII. стол. із за нападів сусідів активнійше виступити. Коли Пруси уступали перед оружжям Тевтонів[1], Литва вийшла зі своїх лісів і мочарищ, нищила мечем і вогнем сумежні держави і стала скоро пострахом півночі. Історія не прояснила ще достаточно, яким способом такий слабий і так довго другими неволений нарід, вспів відразу опертися і загрозити всім своїм ворогам, ведучи з одного боку невпинну, страшну війну з Хрестоносцями, з другого-ж боку грабуючи Польщу, відбираючи дань від Новгороду Великого та запускаючися аж по береги Волги та кримський півостров. Найсвітлійша епоха Литви припадає на часи Ольґерда і Витовта, яких влада розтягалася від Балтійського до Чорного моря. Та ся превелика держава, надто скоро зростаючи, не вспіла виробити в собі внутрішної сили, якаби ці ріжнородні частини обєднувала та оживляла. Литовський нарід, розлитий на величезних просторах, втратив свій питомий характер. Литовці поневолили чимало руських племен та увійшли у політичні зносини з Польщею. — Славяне, давно вже христіяне, стояли на вищому степені культури; а хоть побиті або загрожені Литвою, повільним впливом здобували на ново моральну перевагу над сильним та варварським гнобителем і поглочували його, як Китай татарських наїздни-
- ↑ Тевтони — то давне ґерманське племя — переносно Німці.
