Стор. 5. стрічка 6. Тевтони — то давне ґерманське племя — переносно Німці.
Стор. 9. стрічка 1. На марівнбурській вежі дзвони грають. Марівнбурґ, по польськи Мальборґ, твердиня, колись столичний город Хрестоносців. В склепах замку були гроби начальників; деякі збереглися.
Стор. 9. стрічка 8 і 9. Великий меч — великий хрест. Інсиґнія начальників Хрестового Чину (Брацтва).
Стор. 13. стрічка 27, 28. І тим безсмертним душі талізманом держить звірячу силу на припоні.
Зір людини, каже Копер, коли сяє виразом відваги й розуму, робить сильне вражіння навіть на дикі звірята.
Стор. 15. стрічка 8. Старший комтур — перший достойник після начальника.
Стор. 16. стрічка 17. Як невідома з чужини невіста примандрувала у Марії місто.
Літописи тих часів згадують про сільську дівчину, що прийшла у Марівнбурґ і просила, щоби її замурували в окремій келії, у якій і померла. Її гріб прославився чудесами.
Стор. 18. стрічка 25, 26. Повірмо слову, що з вежі лунало про Конрада! Цеж ворожба щаслива!
В часі вибору, як гадки були поділені або не певні, подібні події брали за ворожбу і вони впливали на обряди капітули. Ось наприклад Вінрих Кніпроде дістав усі голоси, бо кількох братчиків чули, мовляв, тричі у гробах начальників: „Vinrice! Ordo laborat!“ „Вінриху, Чин у небезпеці!“
Стор. 23. стрічка 26. Замок Свенторога. — Вильненський замок, в якому удержувано вічний вогонь.
Стор. 33. стрічка 14. Радіймо в Бозі!
Клич монаших бенкетів в ті часи.
Стор. 39. Пісня вайдельоти.
Вайдельоти, (Сінґноти, Лінґустопи,) це були жреці, яких завданням було у свята переказувати або оспівувати діла предків. Старі Литовці і Прусаки любили дуже поезію.
