17. Воно покличе тих, хто відвертався та йшов геть,
18. хто накопичував і ховав.
19. Воістину, людина створена нетерплячою!
20. Коли торкнеться її зло, то вона впадає в неспокій,
21. а коли торкнеться добро, то стає скупою,
22. окрім молільників,
23. які постійні в своїх молитвах,
24. які віддають зі свого майна відому частку
25. нужденному та знедоленому,
26. які вірують у Судний День
27. і які тремтять перед карою свого Господа, —
28. воістину, не знайти безпеки від кари їхнього Господа! —
29. які закривають свою наготу від усіх,
30. окрім дружин, і тих, ким оволоділи їхні правиці; їм не докорятимуть за це,
31. а хто прагне більшого, ті — порушники;
32. які зберігають довірене їм та угоди,
33. які тримаються своїх свідчень
34. і які уважні до своїх молитов.
35. Саме на них чекає пошана в райських садах!
36. А що буде із тими, які не увірували та біжать поперед тебе
37. натовпами — справа та зліва?
38. Невже кожен із цих людей прагне, щоб його ввели до саду насолоди?
39. Ні! Ми створили їх із того, про що ви знаєте.
40. Ні! Клянуся Господом сходу й заходу, що Ми спроможні
41. замінити їх на кращих і ніхто Нас не перевершить!
42. Залиш їх наодинці, нехай переймаються своїми розмовами та забавами доти, доки вони не зустрінуть той свій День, який їм обіцяно!
43. День, коли вони швидко вийдуть із могил, наче поспішаючи до своїх жертовників.
44. їхні погляди будуть опущені, їх спіткає приниження! Таким буде День, який їм обіцяно!
1. Воістину, відіслали Ми Нуха до народу його: «Застерігай народ свій, поки не вразить його кара болісна!»
2. Він сказав: «О народе мій! Воістину, я справді той, хто застерігає вас!
3. Поклоняйтеся Аллагу, бійтеся Його і коріться мені,
4. щоб простив Він вам гріхи ваші і відстрочив вам на певний час. Воістину, коли обіцяний Аллагом час настане, то не буде вже відстрочки. Якби ж ви тільки знали!»
5. Сказав Нух: «Господи! Воістину, закликав я народ свій вночі та вдень!
6. Але заклик мій призвів лише до втечі їхньої.
7. І, воістину, кожен раз, коли я закликав їх заради того, щоб Ти простив їх, вони вкладали в свої вуха пальці та закривались одягом, наполегливо трималися свого та вели себе зверхньо!
