Льодовик.Перед багато тисячами літ підсоння нашої частини світу було куди студеніше, ніж тепер. На півночі, територію скандинавського півострова та Фінляндії прикрили могутні льодовики, що внаслідок власного тягару пересувалися спроквола на південь, засягаючи глибоко в землі середущої та східної Европи. В добі найсильнішого остудження підсоння льодовики сягали на наших землях до лінії Перемишль — Рава Руська — Сокаль — Рівне — Луцьк — Житомир. Коли ж відтак потепліло, льодовики уступили на північ, залишаючи по собі т. зв. морени, тобто звали каміння, ріні, леднякової глини, тощо. Саме ці морени показують нам нині, як далеко засягали льодовики. Значить, в льодовиковій добі ціла територія Підляшшя й Холмщини була покрита грубою верствою леду й снігу, яка не стоплювалася навіть уліті. Очевидно, тоді не могла тут жити людина, тимто й не находимо тут ніяких слідів життя з т. зв. старокамяної доби.
Перші поселенці.З настанням теплішої доби земля покрилася рістнею, зіллям та лісами, з'явилися різні звірята, вкінці стали прибувати люди з дальших земель, положених на південному заході. До якої людської породи належали перші поселенці Холмщини й Підляшшя, — не знаємо. Знаємо лише, що стан їхньої культури був дуже низький, що вони не знали рільництва, ані не вміли присвоювати звірят, хіба крім собаки, що не мали постійних осель, лише волочилися з місця на місце, здобували собі поживу ловецтвом та рибальством. Потрібне їм знаряддя виробляли з лупаного креміню, надаючи відлупкам обтісуванням бажану форму. Таким чином виробляли трикутні або іглясті вістря та ромбоваті
